Astell&Kern

Astell&Kern — дочірня компанія відомого на ринку портативного аудіо виробника iRiver, яка стала лідером у галузі портативної Hi-End апаратури.

iRiver відкрив дорогу в життя новому бренду у 2012 році, випустивши безкомпромісний плеєр з неймовірною якістю звуку – Astell&Kern AK100. Новий плеєр був відкриттям для ринку, де він був єдиним у своєму роді та без конкурентів з боку інших виробників. AK100 мав виразний дизайн із застосуванням високоякісних матеріалів, підтримував безліч форматів високої роздільної здатності, сигнал до 24 біт/192 кГц, мав ЦАП WM8740 і мінімальний рівень спотворень за умови гарних навушників і міг.

Новий плеєр голосно заявив про Astell&Kern та iRiver і створив нову гілку розвитку портатвного аудіо з високою якістю звуку. Успіх відразу підштовхнув інші компанії до виведення своїх рішень на ринок, на які Astell&Kern відповіла моделлю AK120 - доопрацьованою та покращеною моделлю, здатною відтворювати якісний студійний звук MQS і що мала вже два модулі ЦАП, по одному на кожен канал. Чіткість та глибина звучання була підвищена і знову вийшла на новий рівень.

У 2014 році вийшла нова модель плеєра – AK240, де застосовувався вже новий цап Cirrus Logic 4398, а підтримка DSD стала базовою.

Astell&Kern продовжила виведення на ринок та розробку нових моделей плеєрів та навушників, а модель AK Jr відрізнялася з асортименту своєю бюджетністю та дозволила компанії охопити більший сегмент – нових споживачів, які бажали долучитися до світу високоякісного портативного аудіо.

Флагманський AK380 знову став проривом для індустрії і мав 20-смуговий еквалайзер з чутливістю 0,1 дБ, DSD і кодуванням на рівні 32 біт/384 кГц.

Успіх та лідируючі позиції iRiver в галузі портативного аудіо дозволили створити новий та успішний бренд, який зміг пожвавити ринок плеєрів та по-новому зглухнути на нього. Інженерні знахідки, висока якість, постійний рух уперед та анонс нових моделей дозволили досягти Astell&Kern неймовірних результатів за короткий термін.

Astell&Kern — це Hi-Fi-аудіосистеми найвищого рівня

Astell&Kern — це джерела звуку, звуку студійної якості.

У наш час технології цифрового звукозапису дозволяють зняти звук таким, який він є насправді, практично без втрат та спотворень. Але водночас більшість слухачів цих записів заради можливості завжди мати при собі велику фонотеку жертвують якістю звуку — жертвують обсягом і реалістичністю акустичної сцени, жертвують чистотою і чіткістю окремих нот.

Astell&Kern хоче повернути вам все це і дати ще більше. Наше завдання, наша основна мета – відтворювати звук максимально наближеним до оригіналу, дозволити почути кожну деталь, кожну дрібницю, яку ви могли не помітити на іншій аудіосистемі. І те, як ми з цим справляємося, вже оцінили на всіх континентах.

Звук студійної якості

В індустрії звукозапису стандартом якості вважається PCM-запис з роздільною здатністю 24 біти та частотою дискретизації до 192 кГц. Джерела Astell&Kern підтримують таку якість.

Що це означає та як це працює?

Під час запису мікрофон сприймає що надходить у нього звук і перетворює його на електричний сигнал, і напруга сигналу відповідає інтенсивності звуку в кожен окремий момент часу. Електричний сигнал надходить на АЦП звукової карти, який у конкретні моменти з певним інтервалом перетворює напругу сигналу на двійкове число.

Якщо напруга дорівнює нулю, то число дорівнює нулю; якщо напруга досягла заданої межі - те й число вибирається максимально доступне, тобто всі осередки регістру АЦП заповнюються не нулями, а одиницями. Проміжні напруги кодуються проміжними числами, і кількість помітних щаблів інтенсивності звуку у своїй залежить від розрядності регістру: восьмибітний регістр розрізняє всього 56 щаблів, а 24-бітовий — майже 17 мільйонів. Це і є роздільна здатність цифрового аудіосигналу.

Записане двійкове число характеризує інтенсивність звукової хвилі лише у момент часу. Щоб отримати всю хвилю, потрібно повторити такі виміри з деякою періодичністю: наприклад, 44 тисячі разів на секунду — це забезпечить запис звуків частотою до 22 кГц — тобто всього діапазону, що сприймається навіть найчутливішим людським вухом, та ще й з невеликим запасом. Втім, це не межа — якщо записувати не 44, а 192 тисячі разів на секунду, стане можливим при редагуванні звуку виправляти деталі, видимі тільки на приладах, щоб максимально наблизити композицію до задуму творця — саме тому на кращих студіях використовують саме таку частоту дискретизації.

Звучить нехитро. Чому ж звук високої роздільної здатності — така рідкість?

Вся справа в обсязі інформації.

Студійний запис 24 біт × 192 кГц — це потік даних 4608 кілобіт за секунду. Одна п'ятихвилинна пісня в такій якості важитиме 173 мегабайти, а онлайн-радіостанції для трансляції всього на 200 слухачів знадобиться гігабітний канал та відповідне комутаційне обладнання.

Набагато простіше зберігати та передавати дані, якщо їх стиснути та урізати – знизивши роздільну здатність до 16 біт, а частоту дискретизації до 44 кГц, ми отримаємо такий потік даних, при якому на один компакт-диск можна вмістити цілий альбом. Саме ці параметри аудіосигналу і стали стандартом для CD-аудіо, вони дозволяють зберегти багато в звуку, втративши лише найменші деталі, але для масового зберігання або онлайн-передачі вони все ще не підходять.

Стиснемо потік ще сильніше - роздільну здатність знизимо до 8 біт, а частоту дискретизації до 32 кГц. Чудово! Ми отримали аудіопотік у 256 кбіт/с, який можна транслювати через Інтернет та з яким можна заповнювати пам'ять MP3-плеєрів та смартфонів тисячами пісень. Але що зі звуком? Роздільна здатність 8 біт - це всього 56 ступенів інтенсивності звуку, в яких неможливо буде розчути ніяких дрібниць виконання, ніяких емоцій вокалу, нічого цікавого, крім ритму і тону; дискретизація в 32 кГц - це частоти звуку не вище 16 кГц, тобто можна сміливо забути про верхню частину слухового діапазону, про обертона і високі ноти.